Новини
Biggest 15

Люди, які змінюють місто: Ярослав Лавров

Замість агресивного соціопата – дружній активіст з любов’ю в серці до свого міста. Саме так після спілкування змінилося моє уявлення про Ярослава Лаврова. Він – ідейний натхненник найбільшої інтернет-спільноти Черкас – "Місто на "Че", а ще співорганізатор цьогорічних святкувань Дня незалежності та Дня міста в Черкасах. Про історію, свята без шароварщини та туристичну привабливість нашого міста читайте далі в інтерв’ю.

– Ярославе, я знаю тебе як адміністратора інтернет-спільноти "Місто на "Че". Розкажи про це.
– Я один із ініціаторів створення спільноти "Місто на Че" у Facebook. Все почалося у липні 2014 року і це була перша черкаська спільнота, яка модерувалася. Головна мета спільноти – показати, що відбувається у Черкасах, а головна вимога – без політики. Зараз "Місто на "Че" об’єднує близько одинадцяти тисяч учасників і є найбільшою групою Черкас у Facebook. Потім із спільноти виникла сторінка, яка почала подавати цікаві події, фотографії, анонси заходів, розказувати історію нашого міста. Сторінка з часом переросла у сайт "Черкаський міський портал «Місто на Че", який ми збираємося перезапустити у жовтні цього року.

– Яка мета сайту?
– Мабуть усі бачили портал Черкаської міської ради, який, по ідеї, повинен відображати, що таке Черкаси, але там крім політики, на жаль, нічого не лишилося. Там все дуже сумно. Цей сайт не став візитівкою Черкас. І от виникла ідея зробити такий портал, мета якого – акумулювати статті про історію Черкас, подати інформацію по багатьох будівлях, їх історію, як вони виникли: від "попсових" готелю "Слов’янський" до маловідомих таких, як казенний винний склад, де зараз Черкаський політехнічний технікум. Також є ідея зробити там інтерактивну туристичну карту міста, де будуть відмічені цікаві місця. А ще планується зробити галерею з фоторепортажами подій.

– Чия була ідея створити першу сторінку в Facebook під назвою "Місто на "Че"?
– Це ідея була моя і Сергія Костенка. Спільнота з часом об’єднала людей і перетворилася в Громадське об’єднання "Місто на Че". Зареєструвати ГО "Місто на Че" було моєю ідеєю. Однак, з липня цього року я вже не маю відношення до цього об’єднання. Через внутрішній конфлікт я та частина команди пішли і тепер реалізовуємо Громадську ініціативу "Місто на "Че". До речі, я подав заявку на реєстрацію торгової марки "Місто на ЧЕ".

– Які проекти реалізовує громадська ініціатива?
– Першою нашою ініціативою стала організація святкування Дня незалежності України на площі ТРЦ "Хрещатик-Сіті" під назвою "Молодь UA". Це ми робили разом з Черкаською міською радою. І у нас вийшло справжнє сімейне свято – патріотично і без шароварщини. Я пишаюсь цим. Є ідея далі зробити одноденний сімейний фестиваль, де будуть задіяні усі покоління черкащан з ранку до вечора.

– А "Легенди міста на Че", захід на День міста – ваших рук справа?
– Так, це наша ініціатива. Ідея її – привернути увагу до історії нашого міста. І не просто стати-розказати історію, а щоб люди самі йшли і бачили цю історію. Для цього ми вигадали 10-ти кілометровий велоквест.

– Які ще соціальні або культурні ініціативи ти організовував?
– Я був одним із співзасновників та організаторів першого Черкаського фестивалю короткометражного кіно "Кіношот". З цією ідеєю до нашого громадського об’єднання пришла Вікторія Лаврентьєва. Мені стало цікаво спробувати організувати в Черкасах фестиваль, до того ж я люблю хороше кіно. Також у партнерстві з різними організаціями ми організовували зустрічі з письменниками, політологами, журналістами, наприклад, з Тарасом Березовцем та Олексієм Мустафіним. А ще проводили безкоштовні юридичні та історичні лекторії: викладачі з Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького усім бажаючим подавали історію України в розрізі того, що відбувалося у світі і розповідали, що в цей момент було в Україні.

Чи допомагав черкаський бізнес грошима в організації заходів? І як взагалі реагують бізнесмени на заклик допомогти?
– Бізнес налаштований лояльно до громадських ініціатив. Я можу навести приклади. Без допомоги Наталії Бардашевської, яка представляє shop.ck.ua, та Віктора Євпака не було б "Легенд міста на Че". Їх бізнес взяв на себе основний фінансовий тягар заходу. Мені сподобалося співпрацювати з "Bronto" (ТОВ "ЧеркасиЕлеваторМаш" – примітка автора), там директор – прогресивна людина. Коли організовували "Молодь UA" вийшла невеличка дірка в бюджеті і вони підтримали без питань. Команда ІТ-компанії "Everlabs" на волонтерських засадах допомагає нам із порталом. Також знаю власника дуже великого бізнесу, який не хоче щоб його називали, коли я до нього прийшов за допомогою для фестивалю "Кіношот", він сказав: "Ок, це класна ідея! І не потрібно ніякої реклами для нас, я просто готовий дати гроші". Також він підтримав "Молодь UA". Це всиляє надію – якщо є підтримка бізнесу, який навіть не хоче афішувати свою участь у масових заходах і готовий вкладати у розвиток міста.

– Ти багато говориш про історію: і сайт про історію, і лекції про історію. Ти історик за освітою?
– За освітою я юрист. Але мені подобається історія. Це моє захоплення. Я люблю читати історичні книжки, люблю військову історію. А пішов вчитися в юридичний інститут, тому що тоді це було популярно, до того ж мені подобалося право. Плюс тоді був популярний серіал "Санта-Барбара" і там був такий харизматичний герой Мейсон, він був юристом. І це також вплинуло на мій вибір професії. Я пропрацював майже 10 років за цим фахом. І закінчив свою кар’єру директором з питань філій у кредитній спілці. З часом мені це стало нудно, я зрозумів, що це все-таки не моє. Я вважаю себе креативною особою, а ця робота була рутина і деградуюча.

– Чому ти пішов саме у громадську діяльність?
– Поштовхом для змін став Майдан. Наприкінці Майдану прийшло усвідомлення, що я так більше не можу. І я звільнився з роботи. У громадській діяльності я побачив можливість реалізовувати історичні освітні проекти. І взагалі мені цікаво робити різні цікаві заходи. На жаль, в Черкасах більшість івентів (від анг. еvent - подія – примітка автора), які організовують наші державні структури це таке "дике село" і найстрашніше, що вони цього не розуміють. У них задача зробити це масово, поставити "галочки" та освоїти кошти. А я хочу створювати події, куди б люди прийшли і сказали: "Це круто!".

– У тебе у Facebook імідж соціопата, а робиш ти багато для людей. Як так?
– Все по Фаусту: "Я є частина тієї сили, яка бажає зла і вічно творить благо". Я люблю своє місто. Я може не люблю людей, але я хочу щоб Черкаси розвивалися. А місто без людей ніколи не буде розвиватися. Тому моя задача – зацікавити черкащан. Тією ж історією. Можливо вона у нас не така велика, як у Львова, але у нас є історичні будівлі, які варто відновити та зробити туристичними прикрасами міста. Моя думка – якщо люди будуть знати історію свого міста, вони будуть більш активними. Коли будувалася "Резиденція" у 2014 році (житловий будинок у центрі міста за Черкаським музично-драматичним театром – примітка автора) ми через спільноту закликали людей прийти на засідання виконкому (Виконавчого комітету Черкаської міської ради – примітка автора) і тоді відкликнулася лише одна людина. Мене це дуже вразило. І це була Світлана Задоровська, яка через два роки долучилася до нашої команди.

– Чому після цього випадку не опустилися руки? Чому продовжуєш робити заходи для черкащан?
– Статистика говорить, що відсоток активних людей у Європі, які рухають суспільство – 14%, в Україні – близько 4%. І якщо чесно, то я не хочу опинитися у тих 96%. Я був серед них, коли працював юристом і я не хочу повертатися. В даному моменті мене не цікавить вся Україна, мене цікавить моє місто. Я хочу бути у складі цих 4%, які рухають зміни у Черкасах.

– Як ти надалі бачиш свою діяльність?
– На даний момент основна задача – це запуск порталу "Місто на "Че". Я хочу, щоб це була візитівка нашого міста, щоб люди бачили і історію, і цікаві події. Без політики. Чому я проти політики? Зверніть увагу на наші ЗМІ: коли ідуть свята – Пасха, Різдво, Новий рік – багато статей "Популярні черкащани відзначають свято" і серед цих черкащан 99% політиків. Чомусь наші журналісти асоціюють популярність з політикою. Так не повинно бути. Популярними черкащанками повинні бути митці, художники, історики, письменники, актори. І за допомогою цього порталу я хочу так зробити. Я хочу щоб черкащани побачили врешті-решт щось крім політики.

– А ти ставиш знак дорівнює між знанням історії та аналітичним мисленням?
– Так, частково ставлю. Це не тотожні поняття. Але якщо людина задумується над історією, то це перша сходинка почати думати про те, що відбувається зараз у цьому місті. Є історія нашого міста, яку ми просто не бачимо. Моє останнє захоплення – фотографія. Чому я почав фотографувати? Бо багато фотографів знімають загальновідомі історичні будівлі, сквери, Дніпро. Але наше місто більш цікаве і мені захотілося показати місто, яким я бачу його. Навіть у недобудовах є своя цікавість. Захоплення історією переросло у захоплення фотографією. На моїх фотографіях майже немає людей, тому що я хочу показати місто.

– Ти багато говориш про наше місто. Яке твоє особисте сприйняття Черкас?
– Черкаси нагадує мені нашу країну. Місто – прекрасне, але за останні 25 років воно занедбане, захаращене, закрите МАФами, спаплюжене безглуздими новобудовами. Але у нас, у містян, ще є шанс, повернути назад і зупинитися перед точкою неповернення. Черкаси повинні згадати свою історію. Навіть у проміжку між вулицями Хрещатик – Байди Вишневецього – Остафія Дашковича можна зробити чудовий туристичний маршрут з ресторанчиками, бутіками, старими будівлями, музеями. Це все ще не втрачено, можливо спаплюжене вивісками, але не втрачено. І це я хочу донести. Якщо показати туристичну привабливість Черкас, то люди будуть їхати сюди, тому що у нас, на відміну від Києва, затишок, спокій і не гірші краєвиди на Дніпро.

Світлана Грушка  Події і Ремарки   22 Вересня 2017, 11:35