Новини
Biggest 117893771 1067923256936547 6599985738192683024 n

"Мої картини пробуджують маленького хлопчика або дівчинку всередині глядача" – малювальниця Люба Весна

Художниця-аматорка Юлія Красновид із Умані почала малювати картини після подій буремного 2014 року (Євромайдан, анексія Криму і початок війни на Донбасі). Нині малювальниця з псевдонімом Люба Весна вже створила понад 140 картин і реалізовує волонтерський проект «Мальована Умань», прикрашаючи занедбані стіни будівель яскравими візерунками і перетворюючи їх таким чином на справжні витвори мистецтва. В інтерв’ю для «Місто на Че» уманчанка розповіла про свій благодійний проект, чому почала займатися малюванням, а також поділилася власним рецептом успіху.

- Чому Люба Весна?

- Люба Весна - це мій творчий псевдонім, під яким я пишу картини та малюю на стінах. Перший час, коли я почала малювати (а це сталося, коли мені був 31 рік, тоді я була в статусі головного редактора місцевого сайту новин) я страшенно соромилася своєї творчості. Мені здавалося, що щойно взнають, що цього котика намалювала Юлія Красновид, відразу ж мене засміють, закритикують і я почуватимусь вельми кепсько від того. Тому, аби не підписуватися справжнім ім’ям, я придумала псевдонім.

Весна - бо цей той стан душі, який я дуже прагнула отримати (і отримувала) під час створення картин. А Люба - бо це скорочене ім’я від Любов і в цьому слові - весь сенс не те, що мене, а й усього нашого світу. Тому Люба - бо скорочено від Любов. Весна - бо такий стан душі.

- Знаю, що малюєте картини чудові і продаєте їх. Яка нині їхня цінова політика і нібито на благодійність там частина грошей іде. Розкажіть детальніше про це, тобто скільки вже вдалося зібрати коштів на благодійність і які результати це дало?

- Так, все вірно, картини малюю і вони доступні для купівлі. Всі мої вільні картини на даний час зібрані в Instagram-вітрині @artist.vesna.

Стосовно благодійного збору - він тривав упродовж 2019 року і я його проводила під хештегом #100тисячнаблагодійність. З назви хештегу зрозуміло, яку суму я планувала зібрати (по факту зібрала лише трохи більше 30 тисяч грн). Всі кошти йшли в фонд «Бачити серцем» (засновниця Олеся Яскевич). Цей збір дався мені досить важко морально. Не було повного задоволення ані процесом, ані результатом.

Я все ще переосмислюю все, що прожила і відчула під час цієї благодійної акції. І зараз приходжу до думки, що до благодійності такого рівня потрібно бути готовим у душі, тобто, без шкоди для себе таким можуть займатися лише люди певної широти душі. Відзначила для себе моменти, які планую допрацювати в собі і в своєму житті і з часом знову повернутися до благодійності. Зараз у цій діяльності я взяла паузу.

- Також у вас відкрилася персональна виставка картин від Люби весни. Розкажіть про цю виставку, скільки там представлено картин, чи багато з’явилося бажаючих їх придбати?

- Так, у червні відкрилася моя перша персональна виставка картин. На ній було представлено 12 моїх полотен (всього написала я близько 140 картин на даний час, а це майже 6 творчих років).

Я й раніше задумувалася над тим, аби зробити свою виставку, але в мене не було відчуття енергетичної співзвучності з жодним із тих виставкових залів, які були на той час в Умані. Та коли в січні 2020 року потрапила на нараду, на якій говорили про створення нового креативного простору - СофаХаб, я зрозуміла, що ось ідеальне місце для моїх картин. Відкриття моєї виставки співпало з відкриттям СофаХабу, і це були найкращі місце та час для презентації моїх картин. 

- Що нині малюєте? Розкажіть про свої плани, задуми щодо нових картин.

- Уже рік як малюю мало, за останні 12 місяців створила буквально 10-15 картин. З осені 2019-го багато сил та часу йде в проект «Мальована Умань». Якраз зараз у нас дуже активний етап розпису 80-метрового паркану в нашому місті. В цьому процесі задіяно понад 30 волонтерів, і всього ми плануємо створити 56 вуличних картин розміром 135х120 см. На даний час завершено лише 3, всі інші - на різних стадіях готовності.

- Чи купував ваші картини хтось із відомих людей в Україні? Як це сталося (детальніше про це).

- Серед тих людей, які купували в мене картини, є такі, яких я дуже поважаю і якими захоплююся. Не знаю, чи коректно тут згадувати їхні імена, та це і досить успішні бізнесмени, і журналісти, і державні чиновники, і аграрії, і просто мами та жінки, які купували картини на подарунок подругам або своїм діткам.

Взагалі, мені важко мислити статусом і посадою людини, бо мене цікавить передусім її душа. Яка вона, ця людина? Які її цінності? Чим живе, як мислить? Наскільки в неї є баланс та рівновага всередині самої себе? Про що вона думає, що відчуває, коли дивиться на мої картини? Коли думаю про людей з такого боку, то всередині кожного бачу хлопчика або дівчинку, з різними почуттями та емоціями, своїми переживаннями, страхами та маленькими і великими радостями.

- Чи відвідуєте якісь виставки, ярмарки та інші мистецькі події зі своїми роботами?

- Поки що в моєму житті була одна-єдина виставка і я вражена її результатами. Тому що, коли мої картини висять у мене в офісі і на них дивлюся я одна - це одне. А коли на них дивляться багато інших очей і, найцінніше, коли люди розповідають мені, що відчувають при цьому - о, це зовсім інша історія. З виставки в СофаХабі отримала дуже багато відгуків від відвідувачів. І саме від дітей. Мене це здивувало, бо я ніколи не думала, для кого пишу свої картини, хто моя цільова аудиторія. Виявилося - це діти. Бо саме їх мої картини найбільше вражають і захоплюють.

Звісно, я думаю про інші виставки, в інших залах та інших містах, але наступні пару місяців вся моя увага - в проекті «Мальована Умань». А з осені вже можна почати й до виставок готуватися.

- Як (коли) приходить натхнення щось малювати?

- Коли маю вільний час. Страшенно не люблю його втрачати бездумно. Взагалі, моя жадібність до часу - це моя особлива риса ще з дитинства. Чітко пам’ятаю, як в класі 6-му чи 7-му думала: Ну для чого так багато спати і витрачати час на їжу, якщо навкруги так багато цікавого і можна стільки всього класного зробити? Тож щойно відчуваю, що є вільна година - відразу хочеться заповнити її малюванням.

Окремо варто згадати і про те, як узагалі з’явилося натхнення почати малювати. Адже це не просто зробити, коли тобі 31 і ти не маєш ніякої художньої освіти.

Моєю рушійною силою став біль. І страх. Це був кінець 2014-го, ми з чоловіком були виснажені Майданом і першим роком війни з Росією (бо були цілий рік активно задіяні в цих подіях як журналісти та волонтери). І в кінці року, це був листопад, здається, сил вже зовсім не лишилося. І не було розуміння, що нас чекає попереду і як взагалі далі жити. Єдине, чого мені тоді хотілося - це втекти кудись, де все добре. Де світло, радісно, чесно, щиро, де всі усміхнені та щасливі. Звісно, такого місця поряд не було. Тому я його собі намалювала. Точніше, намалювала цілий світ, де мені було дуже затишно.

У перші найтемніші місяці я проводила в ньому по кілька годин на день і мене це неймовірно заспокоювало, збалансовувало, давало сили і натхнення продовжувати жити. А потім це стало просто звичним заняттям, необхідним час від часу, як вдих і видих, чи тамування спраги, чи прийом їжі.

- Розкажіть про Ваш проект «Мальована Умань». Коли його розпочали і з якою метою?

- Ми – волонтери проекту, різні за віком та рівнем художньої освіти. Нам від 5-ти до 75-ти років. Хтось з нас професійний художник, а хтось тримав у руках пензлика лише під час уроків малювання в школі. Та всіх нас об`єднує бажання жити в красивому місті.

Ми перетворюємо сірі вуличні стіни на яскраві витвори мистецтва. Щоб, прогулюючись містом, ви дивились на ці малюнки та посміхались. І щоб від вашої усмішки світ ставав світлішим і добрішим.

Матеріали для об`єктів 1, 2, 4 і 5 були придбані за кошти приватних благодійників. Матеріали для об`єкту №3 (80-метровий паркан по вулиці Горького, 49а) фінансуються з Громадського бюджету Умані. Праця малювальників і малювальниць є подарунком для жителів міста та його гостей.

Усі бажаючі можуть долучитись до проекту в якості малювальника/малювальниці, допомогти в підготовці організаційних питань або фінансово, а також підтримати проект матеріалами чи надати свій приватний об`єкт під розпис.

- Скільки людей у проекті, хто вони і що роблять?

- Зараз у роботах на паркані (об’єкт №3) задіяно понад 30 людей. Що вони роблять: допомагають зняти побілку з паркану, заґрунтувати, пофарбувати базовим білим кольором, зробити ескізи, нанести олівцеві контури на паркан, розфарбувати кольором, покрити лаком. Роботи багато, і якби не так багато помічників, я, звісно, не впоралася б нізащо.

- Які вже можете назвати перші здобутки проекту?

- Здобутки - це коли люди йдуть повз наші стіни і дякують, і фоткаються. І діти туди тягнуть своїх батьків, і стоять подовгу біля стін, розглядаючи наші баклажани чи цитруси чи інші малюнки.

- Що ви хочете отримати навзаєм, вкладаючи свої час і сили в цей проект?

- Хочу жити в красивому місті. Це моя мрія та ідея фікс. Мене дуже гнітить, коли я щодня бачу неприбраності та неохайності в місті. Я хочу це змінити, і роблю це в такий от цікавий спосіб.

- Які відгуки, результати, наслідки проекту за цей час, як ви його вже втілюєте в життя?

- Цей проект я роблю в першу чергу для себе, бо вірю, що маю право і можливість і сили вплинути на те, аби моє місто стало красивішим і приємнішим. Я відчуваю, як змінюється місто і відчуваю бажання продовжувати.

Також цей проект ми робимо для волонтерів. Тому що і їхні життя також змінюються. Хтось думав, що не вміє малювати, а прийшов до стіни, отримав у руки пензлик, фарбу і опа! Через годину усвідомив, що таки вміє малювати. І душа людини розквітає в такі моменти. Вона сповнюється тепла та любові і отримує сили для вираження цього.

А художники, які пречудово малюють, але не відчувають достатнього зворотного зв’язку від глядача, саме тут його отримують. Для них цей проект - можливість проявити себе. Для інших - це можливість подарувати, поділитися з людьми тим, чого в них у душі є в надлишку - краси, світла, тепла.

Також цей проект - для уманчан. Щоб, проходячи повз красиві розмальовані добром стіни, з глибин їхніх душ підіймалося те найкраще, що є в них. І щоб воно розросталося і заряджалося силою вийти назовні. Щоб в нашому місті стало побільше усмішок, подяк, обіймів і слів “Я люблю”.

А ще цей проект - для гостей міста. Хай і вони також заряджаються позитивом від наших робіт і бачать, що таке можна зробити. І повторюють це в своїх містах. Або ж роблять якісь інші позитивні творчі проекти.

- Які подальші плани, скільки ще стін маєте намір розмалювати і якими малюнками?

- Мене дуже часто питають про плани і це, знаєте, для мене дуже легко - щось напланувати. Ми з чоловіком часто жартуємо і називаємо мене Богинею Планів :)

Та що для мене є справжнім викликом - це спочатку завершити одну справу, і тільки потім братися за іншу. Тому дайте мені можливість не йти зараз у бік планів, а зосередити всі свої думки, розмови та дії на тому паркані, над яким я працюю в даний момент :)

- Як ставиться до цього проекту ваша сім’я, чи підтримують і допомагають, адже це, по суті, неприбутково, однак затратно по часу і зусиллях?

- Знаєте, мені дуже пощастило з сім’єю. Мій чоловік ставиться з розумінням до мого захоплення малюванням, і в часи, коли я геть вгинаюся під ношею цього проекту, до якого я прийшла не повністю готовою (особливо в технічній частині), підхоплює її і допомагає мені. Так, він не один раз уже був зі мною на об’єктах проекту і знімав побілку з паркану і дреллю, і автоматичною мийкою. І стояв на драбині та фарбував стіни, підготовлював допофарбування. Та навіть просто обійняти і сказати: «Юля, в тебе все вийде, ти впораєшся. Я тобі допоможу». Це далеко не кожен чоловік уміє, і це шалена вдача, що в мене все саме так.

Мої доньки теж обидві малюють, і старша 14-річна вже повним ходом допомагає мені в малюванні на вуличних стінах. А мама в мене взагалі легка на підйом. Я кажу: «Мамуся, треба допомогти проґрунтувати стіни - і через 15 хвилин вона вже ґрунтує. Кажу: «Мама, потрібна твоя допомога з розмальовуванням». І вона вже розмальовує. Я неймовірно їй вдячна, і дуже пишаюся тим, що вона в мене така молодець. Бо легкість - це ознака молодості душі. І це круто! :)

- Малювання – вочевидь, не основна ваша справа в житті, яка може приносити заробіток. Чим заробляєте «на хліб», хто ви за освітою, чим ще займаєтеся в житті?

- Так, малювання - це хобі. Наразі воно приносить більше морального задоволення, ніж матеріальної віддачі. В мене є бажання і приблизне розуміння, як це змінити. Та будемо їсти слона по шматочках :)

Наша родина живе за рахунок нашого сімейного бізнесу - рекламної агенції «Красновид». В ній працюємо і я, і чоловік. Ми працюємо з корпоративними клієнтами, які в нас замовляють сувенірну продукцію, одяг зі своїм логотипом, брендований посуд тощо. Дізнатися про нас трохи більше можна на сайті krasnovyd.com.

Бліц-опитування: 

1) Що для вас любов?

- Турбота, допомога, підтримка.

2) Коли ви почуваєтесь щасливою?

- Майже завжди, окрім тих моментів, коли забуваю усвідомлювати це.

3) Що для вас найголовніше в житті?

- Бути щасливою.

4) Улюблений колір і чому?

- Білий, бо він дає змогу відпочити від усіх інших кольорів, яких навколо мене зараз дуже багато.

5) Що означає слово успіх, чи почуваєтесь успішною, якщо ні, то коли б змогли?

- Успіх - це можливість реалізовувати свої мрії, плюс твоя воля нею скористатися. Мабуть з цієї точки зору я таки успішна, бо маю сміливість іти до кінця в своїх цілях і рости разом із ними.

Анатолій Бабак  Події і Ремарки   18 Серпня 2020, 18:51