Новини
Biggest 11

Чигиринський колодязь

Козацька твердже, давній Чигирине,
уламок слави серед цих полів!
Усе святе, усе неповториме,
усе чекає невимовних слів...

Тут запеклася кров твого народу,
і одридали волю кобзарі.
Брати мої, а де ж ви брали воду
в цьому камінні, на такій горі?

Коли в облогу брами всі зачинено
і догорають головешки веж, – 
пили ви Тясмин здалеку очима,
чи, може, просто кам’яніли теж?

Цей шпиль гори і трави, що зів’яли,
руїн і скель розпечений полин...
То як же ви на смерть отут стояли?!
Стоять на смерть – це ж треба буть живим!

А он же, бачиш: в камені криниця,
мале відерце в дзьобі журавля.
Гори цієї дивна таємниця – 
ота пробита в камені криниця,
коли рятунку ждать нізвідкіля!

Як ви пробили цей суцільний камінь?
Як добулись до того джерела?
Ломами? Кайлом? Голими руками?
Чи вам сама земля допомогла?

Навчи мене, навчи, о Чигирине!
Колодязь твій глибокий, не змілів.
Усе святе, усе неповториме,
усе чекає невимовних слів.

Ліна Костенко 

 

Із віку у вік, зі століття в століття Чигиринщина була для України криницею для спраглих волі. Які б імперії не поневолювали наш народ, які б режими не встановлювали поневолювачі в підкореній країні, клаптик землі над Тясмином у серці України завжди жив і дихав свободою. “Коли в облогу брами всі зачинено і догорають головешки веж” стояти на смерть допомагала чигиринцям “сама земля” – непрохідними лісами, сипучими пісками, джерелами в камені, героїчним історичним минулим, легендами і піснями. 

Гості Чигирина на Замковій (Богдановій) горі неодмінно спустяться до колодязя, вирубаного в камені, а екскурсоводи принагідно процитують вірш Ліни Костенко. Проте мало кому відомо, що легендерна криниця у середньовічному замку була зовсім в іншому місці. На схемі фортеці 1678 року шотландського інженера на російській службі Патрика Гордона вона зображена на південно-західному схилі Замкової гори під прикриттям спеціальної вежі. А теперішнього колодязя на плані знайти не вдається. То звідки ж і коли він з’явився?

У ХІХ столітті на Замковій горі у Чигирині розпочалося промислове добування млинового каменю. Розробниками каменоломні були знищені залишки середньовічної фортеці. Пощастило лише бастіону Дорошенка, який опинився під завалами промислових відходів. Сьогоднішні гості Чигирина, які намагаються угледіти у величезних брилах пісковика то підземні ходи, то залишки фортифікаційних споруд, не здогадуються, що знаходяться на дні старої каменоломні. І колодязь отой – то результат роботи каменярів.

Однак, виглядав він не так як тепер. Насправді там було живе джерело з журавлем. І чигиринці ходили до колодязя по воду. На початку 1980-х років вирішили криницю “осучаснити”. До колодязя збудували сходи. Потривожене “будівельниками” джерело на Замковій горі пішло під землю. І зараз гості старої гетьманської столиці можуть насолодитися лише гнилою водопровідною, а не джерельною водою. Причаїлося джерело і чекає слушного часу, аби знову напоїти спраглих волі.

Олександр Солодар  Спалах минулого   18 Червня 2017, 10:30