Biggest 12966581 1726771190913590 1633217479 n

Останній бард Чигиринщини

Живою легендою на Чигиринщині були життя та творча діяльність “сліпого Федота”, голос якого будив “і мертвих, і живих”. Дивні діла твої, Господи, бо оминули співця сталінські репресії.

Федот Трохимович Лободенко народився 1893 року в селі Тіньки Чигиринського повіту на Київщині. В 1900 році Федот захворів на кір і втратив зір. Сліпий хлопчина самостійно навчився ходити без поводиря, грати на гармошці. Після хвороби він не спав ні вдень, ні вночі. З ціпком в руці, “шукаючи свиню”, бо ходив, прицмокуючи, і, кажуть, саме так знаходив шлях, мандрував Федот Україною. Співав на ярмарках в Криму, Києві, Дніпропетровську, Черкасах, в сотнях малих містечок і сіл. У Верхньодніпровську познайомився зі сліпою дівчиною, яка стала супутницею Федоту на все життя. Незряча з дитинства дружина “робила все в хазяйстві, а він все доставляв. Гляділи дітей і виучили”. Кажуть, що від жінки Федота краще побілити хату і підвезти рівніше около у селі ніхто не міг.

Односелець барда Колісник Степан Васильович згадує: “Федот стане на толкушці. Люди товпляться, кидають гроші. Був я у Черкасах, а він ішов на толкушку. Плавав на параході. Співав у Дніпропетровську на Озєрках, на ринку”.

Тернистими і важкими були дороги сліпого співака. Хоч не бачили очі страждань народу, та відчувало ці страждання серце. Тому, напевне, в частівках, складених бардом, так багато прихованого болю. І карбувалися слова співця в пам’яті народній.

Як були Коцурці – було сало і млинці,
А прийшли комуністи, то не стало чого їсти, –

визначає різницю між політикою та владою чигиринської республіки анархо-комуніста Свирида Коцура і новим більшовицьким режимом.
Утвердження радянської влади і будівництво “світлого майбутнього” відобразилось в творчості барда не у вигляді гімнів та од вождям, а в сатиричних куплетах:

Хата – раком, клуня – боком,
І кобила з одним оком.
А на хаті один куль,
А він каже, що куркуль.

Стоїть Сталін на горі,
Лєнін у болоті.
Ой, що було куркулям,
Так буде й бідноті.

Прийшов борщ до куща,
Просить сала для борща.
А борщ йому отвіча:
“Тепер соя для борща”.

Їде Лєнін на козі,
Везе яйця в картузі.
Їде Сталін на тарані
З цибулиною в кармані,
Оселедцем поганяє – 
П’ятілєтку виповняє.

Ні курочки, ні гусочки,
Ходять баби, як дурочки.
Ні корови, ні свині – 
Тільки радіо в стіні.

Сидить Сталін у кутку,
Варить затірку рідку,
А Клим біга та свистить,
Бо нема чим помастить.


За творчу діяльність “охоронці правопорядку” затримували Федота неодноразово. В Дніпропетровську на ярмарку в Озерках заарештували сліпого співця, то він по дорозі до відділу міліції приспівував:

А міліції нема чого робить,
Як сліпих по базарю водить.

В Чигирині під час чергового арешту, коли Федота затримав сам начальник міліції, сліпий декламував:

Ой, Боже, ой, Боже! Який тепер світ настав,
Що главний міліціонер сліпому поводатарем став.

Як не дивно, але епопея з арештами для Федота Трохимовича закінчувалася лише побоями.
Мандрував зі своїми піснями Федот Лободенко і під час німецької окупації:

Сталін грає на бандуру,
Клим танцює гопака – 
Проіграли Україну
Два совєцьких дурака.


А мій милий на війні – 
На чорта воно мені,
А я з дядьком Микитою
Помаленьку підхитую.

Запріг Сталін у Ярмо, а Гітлер у дишло – 
Куди вони не крутили, туди воно й вийшло.

Жителі с. Мордва згадують: “Ми були в коморі, а він каже німцям: “Їжте яйка, пийте млеко, / Бо вже красні недалеко”.
Родичі сліпого барда кажуть, що “був Федот з партизанами зв’язаний в останні дні, як Дніпро переправлялись”.
У повоєнні роки у порту Адамівка хтось повісив кішку і залишив записку:

При Лєніну жила,
При Сталіну сохла,
При Малінкову молочка попила,
А при Хрущову здохла.

Кажуть, що ці слова придумав Федот Лободенко.

Син барда Іван Федотович “був партійний, забороняв батькові співать”. Але старий не слухався. Лише у 1965 р. перестав Лободенко Федот “кликать порося”, припинив мандрувати. 16 лютого 1971 року померла дружина Федота, а через три дні, “не встигли ще казани з бабиного обіду помить”, як перестало битись серце “діда Федота”. Помер останній сліпий кобзар з гармошкою на Чигиринщині.

Олександр Солодар  Спалах минулого   02 Липня 2017, 15:09