Музей «Кобзаря» Т.Г. Шевченка

Музей «Кобзаря» Т.Г. Шевченка

В історичному центрі Черкас на розі вулиць Хрещатик і Байди-Вишневецького зберігся один із небагатьох у місті старий будинок. Ця триповерхова споруда з елементами неокласичного стилю і модерну стала ще красивішою і ошатнішою після останньої реставрації. Тут розташовано унікальний заклад – музей однієї книги, «Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка, – відкритий у травні 1989 року.

За переказами старожилів, яким, на жаль, немає офіційного підтвердження, Тарас Шевченко відвідав Черкаси ще до засланчого десятиліття 1847 – 1857 років. Достеменно відомо, що Тарас Шевченко перебував у місті у 1859 році. Сталося це за вельми незвичних обставин — до нашого міста він прибув під вартою 18 липня 1859 року, про що поет писав у пояснювальній записці, прикріпленій до справи обвинувачення: «…был я препровожден в город Черкассы, где несколько дней просил г. исправника, чтобы он отпустил меня на честное слово в Киев; но он отказал мне в моей просьбе».

Шевченка доправили до будинку протоієрея Петра Леонтійовича Марковського, з яким Тарас Григорович заприятелював і здійснював прогулянки містом. Однак місцеві купці Цибульські, довідавшись про Шевченкове ув’язнення, звернулися до справника В. О. Табачникова з проханням передати арештанта їм на поруки. За допомогою великого хабара Тарас Шевченко опинився у гостинному півтораповерховому будинку Цибульських. Про це свідчить меморіальна дошка київського скульптора А. В. Куща на будівлі. Він же створив і вісім сюжетних композицій за творами Т. Г. Шевченка, що прикрашають вхід до музею.

Завітавши до музею «Кобзаря», можна зробити несподівані відкриття, які спонукають знову і знову повертатися до творчості нашого визначного земляка. Літературна спадщина, залишена нам Тарасом Шевченком, – безцінний скарб української культури, а надто у плані становлення української літературної мови, витоки якої сягають віків. І як підтвердження цього – одна з найдавніших пам’яток нашої мови – рукописний список Пересопницького Євангелія 1571 року, що вважається коштовною перлиною в колекції музею «Кобзаря». То був перший із відомих дотепер перекладів євангельського тексту з церковнослов’янської на українську мову, близьку до тогочасної народної. Шевченко ж, знайомлячись із пам’яткою під час роботи у Київській археографічній комісії у Переяславі, де тоді знаходилося Євангеліє (подарунок Івана Мазепи), зазначив, що воно написане «на пергаменті витонченими слов’янськими літерами – чорнилом і циноброю, з прекрасними різнокольоровими малюнками по золоту», і що написане воно «малоросійським наріччям» й оздоблене «вишукано і розкішно». Такі слова повною мірою стосуються і Євангелія, що зберігається у музеї «Кобзаря», – витончене письмо і прекрасні малюнки. Пересопницьке Євангеліє є вершинним досягненням вітчизняної і світової культури, унікальною пам’яткою історії. Тому не випадково на ньому присягали на вірність Україні два перші її Президенти.

Експозицію музею, яка розміщена у трьох залах, умовно можна поділити на кілька підрозділів: прижиттєві та посмертні видання творів Тараса Шевченка, радянська та сучасна шевченкіана, переклади мовами народів світу і перебування Тараса Григоровича в Черкасах. У залі прижиттєвих видань на чільному місці унікальна книга – «Кобзар» 1840 року, надрукований у Петербурзі невеликим накладом. До збірки увійшло вісім творів, кожному з яких присвячена окрема вітрина: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Поезія «Думи мої, думи мої» написана для цієї збірки спеціально і стала не тільки заспівом до «Кобзаря», а й епіграфом до всієї творчості Тараса Григоровича.

admin